2010 рік

Місцеві вибори 2010 – “гіркий післясмак” і коротке резюме

17.11.2010
Місцеві вибори 2010 – "гіркий післясмак" і коротке резюме

Десь за тиждень до місцевих виборів мав зустріч в офісі Народного Руху з міжнародними спостерігачами від ОБСЄ. На запитання "чи відбуватимуться у день виборів фальсифікації?" – відповів: "Це не обов’язково, оскільки вже все сфальсифіковано до дня виборів, а додаткових фальсифікацій потрібно чекати 32 та 33 жовтня".

І, справді. День виборів пройшов відносно спокійно, а через низьку явку навіть традиційних черг на виборчих дільницях майже не спостерігалося.

Але залишився якийсь "післясмак" гіркоти від цих виборів. Відчуття, що відбувся грандіозний обман, який був заздалегідь спланований і здебільшого кострубато реалізований.

1. Закон

Україна зробила навіть не крок, а потрійний стрибок назад у питанні формування виборчої законодавчої бази. Про це вже написано немало. Але на кількох моментах постфактум таки варто зупинитися.

Якщо поєднати найгірше із пропорційної системи, наприклад, голосування за "котів у мішку", і найгірше з мажоритарної системи, наприклад, купівля округів багатими й дуже багатими, то вийде змішана система українського зразка. Ця система покликана виконати єдине завдання – з використанням адмінресурсу сформувати провладні більшості всюди, навіть там, де це задається майже неможливим.

Розмови з боку партії влади про те, що зараз депутат буде ближче до виборця, викликають тільки іронічну усмішку. Запитайте виборців, чи знають вони свого депутата? Ні, не зараз, наприклад, через рік. Відповідь буде однаковою, що сьогодні, що через рік.

Якщо хтось думає, що на виборах діяв 3% бар’єр для партій, то помиляється. Закон передбачає подвійний бар’єр. Існує ще виборча квота, яка вираховується в голосах виборців. Тому, навіть подолавши необхідний 3% бар’єр, у районах і містечках багато партій не отримали жодного депутата, бо виборча квота деколи сягала до 4,5%.

Справедливо, чи не так?

Зараз у державі розпочинається процес реформування закону про вибори народних депутатів України. І чомусь є передчуття, що "реформований" закон дуже органічно поєднає всі "огріхи", які містяться в законі про місцеві вибори.

2. Виборчі комісії

Хто стикався з роботою виборчих комісій на цих виборах, зміг зауважити дві головні характеристики:

– надзвичайно низька кваліфікація членів виборчих комісій;

– повне відчуття безкарності за свої дії.

Інколи складалося враження, що люди, які працювали у виборчих комісіях, взагалі не розуміли, що вони тут роблять, і як вони сюди потрапили.

Підготовкою на предмет знання законодавства не займався взагалі ніхто. Міжнародні фонди не вважали за необхідне роздавати технічну допомогу на "локальні" вибори, партії не встигли, а ЦВК не мала за що навчити. Причини можна переставляти місцями, виявиться все одне правдиво. А головне – результат буде той самий.

Найкраще з членів виборчих комісій були "підготовлені" бабусі й дідусі, які працювали на всіх виборах, ще з "совєцьких" часів. Правда, їхні знання ближчі до звичаєвого права, аніж до сучасного законодавства. У трактовці деяких ситуацій, коли вони переконані на всі 100%, не допомагає навіть демонстрація відповідних статей закону.

Що ж до відчуття безкарності, то тут найменшим злом було, коли доводилося чути аргументацію, типу: "Ми приймаємо саме таке (незаконне) рішення, а якщо ви не згодні, то звертайтеся до суду!"

Набагато гірше, коли після звернення до суду, витративши купу часу, замість того щоб займатися агітацією, рішення просто не виконувалися. Так було, наприклад, із Броварською ТВК, коли суд зобов’язав включити кандидатури від Народного Руху до складу дільничних виборчих комісій.

Рішення суду було виконано на 10%. З 59 поданих кандидатур ТВК включило аж 6.

Інший приклад – одеський. Міській організації НРУ Одеська міська ТВК відмовила в реєстрації, оскільки неправильно були подані документи зовсім іншою партією під назвою "Право і справедливість". Комічності цій ситуації додає той факт, як завзято в суді представники ТВК доказували що вони були праві.

3. "Противсіхи"

Насправді це один із найстрашніших підсумків місцевих виборів. Інфекція, яку посіяв Віктор Ющенко зі своїми поплічниками, що потрібно голосувати "проти всіх", міцно засіла в голови українцям. До речі, переважно думаючим.

На багатьох мажоритарних округах перше місце отримував безликий "проти всіх". Причому це відбувалося здебільшого там, де найбільше голосів традиційно отримували демократичні сили.

Навіть страшно уявити, яка силенна кількість українців прийшла на виборчі дільниці у неділю, щоб взяти виборчий бюлетень і промовисто сказати: "Йдіть усі до біса!"

Додайте до цих виборців тих, які проголосували "ногами", не прийшовши на вибори взагалі – і ми отримаємо картину, коли місцеве самоврядування опинилося під повним контролем Партії регіонів.

4. Система

Не помилилися ті, хто прогнозував, що ці вибори стануть репетицією майбутніх парламентських виборів.

Репетиція пройшла успішно. Система масових фальсифікацій створена, потрібно пошліфувати й уперед – усі на вибори! Висновок однозначний – методи фальсифікації не були плодом фантазій місцевих керівників. Усі методології розроблялися політтехнологами й спускалися вниз, як наказ до дій.

Якщо в ЗМІ з’явилося тривожне повідомлення з однієї області – чекай обов’язкового продовження в інших областях.

Наприклад, за повідомленням із Харкова про друк додаткових бюлетенів, одразу ж послідував Івано-Франківськ з тією ж хворобою.

Як тільки з’явилася інформація зі Львова, що ПР з нарядом міліції зайшла у ТВК, щоб зареєструватися першою й відповідно бути в бюлетені №1, одразу ж пішла інформація про аналогічне зі всієї України. Особняком тут стоїть Херсон, де помилково, ну так трапилося, ПР зареєстрували під №8. Але вже в другій половині дня ТВК виправила цю "ганебну помилку", скасувала своє рішення й поновила статус-кво, щоб було "як усюди".

Прикладів побудови системи фальсифікацій у загальнодержавному масштабі – безліч. Тому, лише від кожного залежить, який буде склад майбутнього парламенту, і чи не залишиться від парламенту одне тільки слово.

5. Місцеве самоврядування

Вже не з однієї області доводиться чути "стогін", що такого слабкого за персональним складом місцевого самоврядування в Україні ще не було.

Швидкоплинна виборча кампанія, яка замислювалася в тому числі як один із методів фальсифікацій, зробила свою справу. Виборці, ідучи на дільниці, не знали за кого вони повинні голосувати. Вони навіть не мали інформації, хто балотується на їхніх округах.

Результат – голосували здебільшого за своїх улюбленців з політичних ток-шоу. Іншими словами – за лідерів партій. А хто вже їх представляє на місцях не дуже й вчитувалися.

Ось і виходить, що склад органів місцевого самоврядування виглядатиме, м’яко кажучи, так собі: в особі безробітних, ліфтерів, і просто хороших людей, які жодного дня не проживали в округах, де були обрані депутатами.

Якщо ж говорити в загальному, то за виключенням 3-х областей західної України, в інших обласних радах ситуацію контролюватиме партія влади, і зможе на ділі "покращувати життя вже сьогодні".

Щодо Львівської, Івано-Франківської й Тернопільської областей. Тут перемогла Свобода, яка повинна взяти на себе повну відповідальність за стан справ у цих областях. В опозиції заховатися не вийде. І коли мова зайде про дороги, каналізації й опалення, то гасло "бий москалів" уже не пройде.

6. Роз’єднаність

Знову доводиться ставати на хворий мозоль.

Демократичні сили мають шанс перемогти тільки в одному випадку – коли об’єднуються. Ця прописна істина для українських демократів, як граблі, на які невтомно стають від виборів до виборів, за виключенням 2004 і 2006 років.

На цих місцевих виборах демократи не спромоглися об’єднатися навіть із метою спільного контролю на виборчих дільницях і відстоювання результатів.

Підписання за тиждень до виборів у ВР спільного документу про "чесні вибори" стало просто мильною булькою власного PR для авторів цієї ідеї, а не практичним документом для забезпечення демократичних виборів.

Резюме. В очікуванні наступних виборів

1. Прийняття змін до закону про вибори народних депутатів України із включенням усієї "дурні" із закону про місцеві вибори призведе до повторення "виборів без виборів".

Усі "закляті друзі" з опозиції повинні об’єднатися, щоб не допустити прийняття такого закону. До речі, це стосується й окремих учасників більшості в парламенті, які вже відчули на собі міцні обійми "старшого брата".

2. Українці мають усвідомити, що погана демократія набагато краще, ніж стабільний "авторитаризм". Нам пропонують найгірші прояви авторитарного режиму, загорнуті у "фантик" примари стабільності.

Усім негайно треба зробити щеплення від епідемії байдужості й "противсіхства". "Моя хата скраю" призведе до того, що одного дня можна прокинутися взагалі без хати.

3. Кадри потрібно готувати вже! Це стосується передусім членів комісій і офіційних спостерігачів.

Найкращий подарунок для демократії опозиційні сили зробили б, якщо б поєднали зусилля й зайнялися підготовкою справжньої армії фахових "контролерів" для роботи у виборчих комісіях. Пригадую, як уже в січні 2004-го року була розгорнута масштабна кампанія з підготовки членів комісій та офіційних спостерігачів. У жовтні 2004 року це спрацювало…

Отже, сезон для роботи над помилками відкрито. Варіанти два – або правильні висновки, або чергові "граблі".

Іван Крулько, заступник голови НРУ, "Молодий Народний Рух", спеціально для УП

ПАРТНЕРИ

Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image
Owl Image