Розповідає Ганна Гопко, кандидат наук із соціальних комунікацій, координатор Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну відтютюнового диму Україну» , співзасновник регіонального центру громадянського представництва   «Життя» координатор з адвокасі в Україні міжнародної громадської організації «Кампанії за майбутнє дітей без куріння»   (лідер в США та світі у боротьбі з тютюнової епідемією, партнера Глобальної Ініціативи Блумберга щодо зменшення споживання тютюну (2007-2010), консультант секретаріату Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (Женева), член Опікунської Ради НДСЛ «Охматдит», координатор адвокаційної кампанії «Наші діти» руху добровольців«Простір Свободи»   , співзасновник “Бюро екологічних розслідувань” – м. Львів ,2005 р.       

1.       Як почалась Ваша діяльність по боротьбі з владою?

Хочеться не боротися із владою, а нарешті співпрацювати задля розв’язання важливих проблем, впровадження потрібних реформ, поліпшення життя людей. Моя журналістська діяльність почалася ще в школі, коли я писала статті в районну газету на захист довкілля, а потім переросла в громадську уже під час навчання у Львівському національному університеті імені І. Франка 1999 року. З першого курсу коли як волонтер в громадській екологічній організації, ініціювала такі проекти як «Карпати без пестицидів», «Повернення природо-заповідного статусу об’єктам ПЗФ Львівщини» (захист 200-літніх дубів в заказнику“Корналовичі від вирубки“, «Екологічна освіта вузькоколійками» та ін. Організовуючи акції в рамках різних кампаній я зрозуміла, яку силу мають журналісти, роль медіа як потужного ресурсу, який може допомогти досягнути бажаного.

2. Чи достатньо залучення лише ЗМІ, для досягнення результатів чи потрібна масова підтримка на всіх рівнях?

Звичайно лише підтримки ЗМІ недостатньо, потрібно мати команду однодумців, розуміти ціну питання, причини проблеми та як досягти змін. Досягти результату вдається надавши проблемі публічності, залучивши в залежності від теми, проблеми, широку громадськість – наукові інститути, представників місцевого самоврядування, науковців, фахівців, місцевих мешканців, міжнародні фонди та організації.  В цьому ми переконалися не один раз. Наприклад, успіх кампанії по затаренню та утилізації непридатних пестицидів в прикордонному селі Сянки  на Західній Україні базувався на активній позиції екологічної спільноти, місцевих мешканців та привернення уваги в тому числі і Польського міністерства охорони навколишнього середовища. В 2001 році  конкурс дитячого малюнка «Міна на кордоні» сприяв розголосу і спричинив міжнародний скандал. Це дало свій результат одразу. Держава 15 років не мала коштів на знищення пестицидів, а після такого скандалу одразу знайшла. Іншийприклад – це повернення природо-заповідного статусу заказнику «Корналовичі», де варварськи вирубували 200-літні дуби. Потужна адвокаційна кампанія, яка включала і медіа-адвокацію, і медіацію із владою, залучення наукових фахівців, написання листів, сприяла досягненню мети – природо-заповідний статус був повернений.

3. Як координатор Коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну», котра створена ще 2000 року та об’єднала уже 100 організацій по всій країні,  як розпочалися успіхи анти тютюнової кампанії в Україні? Які етапи ви пройшли?

Транснаціональні тютюнові компанії, яким належить 98% ринку, просто шикували в 2005-2007 роках, вони монополізували ринок, активно лобіювали заниження акцизів, ціни на цигарки не збільшувалась, а зменшувались, реклама була скрізь. Тютюнові лобісти почувалися себе королями у владних комітетах Кабміну, ВР. Такий лобізм коштував державі щорічно близько 100 тисяч смертей українців працездатного віку від хвороб, спричинених курінням.  Пік тютюнової епідемії припав на 2005 рік: за статистикою 67% серед чоловіків та майже 20% серед жінок – активні курці. Контроль держави над тютюном був відсутній і з цим потрібно було щось робити. Зробивши аналіз проблеми і найбільш ефективних шляхів вирішення її, спираючись на міжнародній досвід, ми розробили стратегію куди нам рухатись і з чого почати. Потім почали працювати над залученням політичних союзників у цій боротьбі, хоча це було не просто, бо більшість вважали що це є не актуальна тема і не потребує такої уваги, є більш важливі. Треба було довести тим, хто приймає рішення, що це насправді важливо і що від зменшення кількості курців, зменшиться кількість хвороб, а це теж рівень і питання демографічної кризи, ВВП, витрат на лікування. Для нас важливо було щоб політики стали нашими союзниками не заради піару, а через мотивацію, заради ідеї. В рамках нашої анти тютюнової кампанії і на національному і на регіональному рівнях, ми активно розбудовували нашу коаліцію, залучивши  багато різних організацій, партнерів такі як «Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», Інститут Медіа права, «Телекритика» та інші. Також окремий напрямок – це медіа-адвокація. Всі наші акції були креативними, висвітлювались в ЗМІ, не менш ніж 15 телекамер завжди були присутні майже завжди. Також ми проводили семінари, де збирали журналістів, представників місцевої влади, громадські організації і таким чином розбудовували реальну потужну силу. Взагалі треба розуміти проти кого ти ведеш боротьбу і бути підготовленим до всього. Треба мати експертів з економіки, громадського здоров’я, екології та інше, що б завжди мати аргументовані  відповіді на будь які питання. А найголовніше мати віру в неможливе і ніколи не здаватися. Бо на початку нашої кампанії із підвищення акцизів в 2008 році з нас деякі експерти відверто сміялися. «Ви, справді, наївно думаєте, що можете перемогти тютюнових лобістів, які чемоданами і роками носять гроші у владні кабінети, щоб акцизи не зростали?».

4.      Хто за це заплатив, звідки такі кошти ?

Це одна з тих кампаній, яка мала фінансування від міжнародної ініціативи мера Нью–Йорка Блумберга «Подолання негативних наслідків тютюнокуріння в світі», Бюро ВООЗ. У провідних країнах держава фінансує програми із контролю над тютюном, розуміючи важливість зменшення тютюнової залежності. У нас – ні. Гроші це важливо, але неправильні стратегії, непрофесійність та немотивованість команди, нераціональне використання і часу і людей – можуть просто змарнувати час, гроші, не принести результату чи навіть дискредитувати тему. Тобто гроші – це одна із складових, але не основна. Важливим ресурсом є люди, які будуть стратегічно планувати, ресурсом є час, довіра важливих союзників.

5.      Тобто роль ЗМІ в боротьбі з курінням дуже велика ? 

Щорічно Україна втрачає понад 700 тисяч своїх громадян, третину з яких становлять люди працездатного й репродуктивного віку. Ці факти визначають місію журналіста – писати про причини вимирання населення та шляхи подолання демографічної кризи. Саме тому важливим елементом нашої перемоги стало те, що журналісти активно долучилися до антитютюнової боротьби, шукаючи правду та доносячи її до людей. Нести правдиву інформацію, а не маніпуляції – непросте завдання в часи кризи і тоді, коли в транснаціональних тютюнових компаній багато грошей на формування громадської думки щодо неефективності підвищення акцизів, заборони реклами та звільнення громадських місць від куріння, дискредитацію антитютюнових активістів, формування до себе лояльного ставлення.

6.      Що конкретно Вам вдалося досягти?

Україна залишила групу країн-лідерів за поширеністю куріння, перемістившись з 4-го на 29 місце в світі Третій Звіт ВООЗ щодо глобальної тютюнової епідемії.   Цю тенденцію підтверджують і дані опитувань Державної служби статистики, які показали, що поширеність куріння серед осіб старших 12 років зменшилася з 25,6% 2008 р. до 22,4% 2010 р., тобто на 3,2 відсоткових пункти або майже на 13%.

Успіху вдалося досягти саме завдяки комплексному підходу та впровадження таких ефективних антитютюнових заходів як:

1) підвищенню акцизів на тютюнові вироби (наповнення бюджету України зросли із 3 млрд. грн. у 2008 до 16,6 млрд. грн. у 2012 роки )
2) забороні реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів ( Закон набрав чинності 16 вересня 2012 року)
3) З жовтня 2012 на пачках сигарет з’явилися фотоілюстрації хвороб, які посилили текстові попередження про шкоду від куріння.
4) Обмеженню куріння в громадських та робочих місцях (З 16 грудня 2012 року курити в усіх приміщеннях кафе,барів та ресторанів заборонено)
5) Залученню зірок шоу-бізнесу, кіно, спорту, мистецтва до розвінчання гламурності куріння та до популяризації здорового способу життя. 100 відомих зірок серед яких Ані Лорак, Олег Скрипка, Яна Клочкова, Влад Яма підписали «Маніфест проти куріння»
6) Інформаційно-просвітницькі кампанії. Ми створювали соціальну рекламу про наслідки куріння та активно поширювали у центральних та регіональних медіа, на білборадах.

7) Ми активно протидіяли тютюновим лобістам, заснувавши анти премію «Золота коса», зібравши досьє на тютюнових лобістів в Кабміні, Верховній Раді. Також ми створили в парламенті минулого скликання антитютюнового лобі в Парламенті впливових союзників, об’єднаних ініційованою нами Міжфракційною депутатcької групою “За майбутнє України без куріння”.
Детальніше про нашу кампанію можна почитати в цьому експертному матеріалі «Общественные кампании, направленные на решение проблемы табакокурения в Украине» 

7. Чи всі ваші проекти мали позитивний результат? Як не опустити руки якщо потерпіли поразку?

2,5 роки тривала наша боротьба за звільнення України від тютюнової реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів. Був такий момент коли після другого читання народний депутат Олена Бондаренко фальсифікує текст закону і подає на підпис Володимиру Литвину текст, який не відповідає стенограмі. Фактично, не відповідає тому, що за що проголосувала конституційна більшість. Ми розуміємо, що все те, за що ми боролися може потерпіти крах. На протязі півроку Литвин не підписував наш Закон, хоча понад 300 депутатів у 2 читанні підтримали Закон. Але ми не опустили руки. Ми проводили різні акції, і до 15-річчя Народної партії в Українському домі, продовжували наполягати на своєму і не зламалися на пів шляху до нашої цілі. Тому завжди треба бути на готові, ніколи не розслаблятись, вміти прогнозувати на перед, передбачувати дії,вивчати тактику поведінки противника і тоді твої шанси зростають.  Треба думати про неможливе, і досягнути чималих успіхів.

8.      Що плануєте робити далі в цьому напрямку?

В цьому році ми будемо працювати над контролем виконання двох законів «Про заборону реклами  тютюну» та«Обмеження місць призначених для  куріння» . Донести до людей їх законне право перебувати в кафе, в якому не курять та показати рівень виконання законів, бо якщо закон невиконується – то це просто папір, який нічого не значить. Також будемо працювати над черговим підвищенням акцизів, бо в кінці 2012 лобісти в парламенті знизили акцизи на дорогі сигарети, а виробники уже в січні цього року підвищили ціни Ті, хто ще продовжує курити, платитимуть більше, щоб зберегти прибутки тютюновим корпораціям.

9.      Окрім цього масштабного проекту, чи є у Вас інші проекти?

Так тепер у нас в планах розгорнути схожу кампанії щодо зменшення негативних наслідків надмірного споживання алкогольних виробів, заборони реклами алкобрендів, визнання пива алкоголем. В нас вже є напрацьовані механізми боротьби. Є вже  аналітика від МОЗу про те, що з 2010 року смертність від надмірного вживання алкоголю зросла.  Причиною є захворювання спричинені надмірним вживанням алкоголю, такі як цироз печінки, панкреатит, кардіоміопатія, гепатит та інші.  Також ціни на алкоголь значно занижено і як результат доступний для всіх, особливо для молоді. Тому ми вже залучаємо експертів різних рівнів до вивчення всіх аспектів цього питання і готуємося до активної боротьби.

Також ми працюємо над впровадженням системних змін для порятунку дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання, в рамках кампанії «Наші діти» . Наша мета – якісна медична допомога та порятунок важкохворих дітей. Ми працюємо над тим, щоб операції із трансплантації кісткового мозку від неродинного донора, які зараз роблять в Росії, Білорусі, Німеччині, робились тут. Для цього контролюємо будівництво лікарні в «Охматдиті», сприяємо підвищенню кваліфікації лікарів закордоном, забезпечуємо вчасний доступ до якісних ліків, покращення донорства крові. Важливим є створення політичної волі для захисту онкохворих дітей.

Упродовж 2012 року активісти кампанії «Наші діти» активно добивалися покращення доступу важкохворих дітей із онкологічними та онкогематологічними захворюваннями до якісних ліків. Зокрема, завдяки спільній заяві та залученню медіа у липні 2012 року вдалося пришвидшити поставки ліків у медичні заклади і забезпечити ними більшість онкохворих дітей. Після наших звернень та переговорів кілька міжнародних фармацевтичних компаній істотно знизили ціни на дорогі і дуже важливі медичні препарати, що постачаються в Україну. Завдяки заявам, публікаціям у ЗМІ, акціям та переговорам з представниками влади вдалося домогтися значного збільшення бюджету на лікування всіх онкохворих дітей. В державному бюджеті України на 2013 рік на це закладено 216 мільйонів гривень. Це в 2,4 рази більше, ніж у 2012 році, коли було профінансовано 41% від потреби.Детальніше про кампанії в інтерв’ю «Німецькій хвилі» 

10. Що найбільше впливає на депутатів, який ключ до успіху, щоб законопроект перетворився в закон ?

Ваша особиста мотивація щось реально покращити (очі горять), знання теми, комунікабельність, принциповість, сприяють налагодженню контактів із депутатами. Важливим є суспільна значимість проблеми, яку хочете вирішити через законодавчу ініціативу. Досвідчені депутати відразу бачать користь для суспільства, свою роль в цьому процесі, зацікавленість в темі (попередній досвід в темі, можливість піару). Зараз чимало нових депутатів визначаються із темами, які можуть потім стати пріоритетними в їхньому політичному позиціонуванні. Найбільшою цінністю є коли депутат щиро як і Ви переконаний, що саме цей законопроект може змінити щось в суспільстві. Фактично, ви ідейні однодумці. Також важливо, щоб депутат бачив, що у Вас є потужність здійснити адвокаційну кампанію.

11. Які підводні камені чекають новачків на шляху до успіху в просуванні законопроектів ?

Усвідомлення реального та ефективного механізму змін (часто просувають не ті законопроекти), відсутність експертизи та компетенції, розуміння політичних процесів, регламенту, механізмів лобіювання, навичок ефективних комунікацій, співпраці із ЗМІ.

12.  Побажання від Ганни Гопко, для тих хто веде боротьбу за закон:

– ніколи не скиглити

– завжди в негативі шукати щось позитивне, в перешкодах можливості

– мати позитивне налаштування, вірити в перемогу

– прогнозувати всі можливі ризики,

– надавати ефект публічності тому всьому що ви робите

– залучати медіа і будьте з ними відвертими

– обережно ставитися до союзників, перевіряйте їх

– підбір команди, цінувати треба кожного члена команди, бо в кожного є своя роль,

свій потенціал і свої таланти, їх потрібно лише розкрити

– віра і праця основні інструменти

– поставити для себе високу планку і це запорука того,що ви чогось доб’єтесь

– будьте терплячим, бо результат буде не завтра

– моніторте ЗМІ. (Щодня читаю «живі», «Голос України», «Урядовий кур’єр» та улюблену газету «День»),   також інші ресурси в Інтернеті.

–  креативність вимагає сміливості.

 

Спілкувалася – Наталія Бик